Поради батькам

Пам'ятка батькам 
 «Ваша власна поведінка — найвирішальніша річ. Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи караєте її. Ви виховуєте її кожну мить Вашого життя, навіть тоді, коли Вас немає вдома». А.С. Макаренко 
 — Любіть дитину не за те, що вона розумна чи краси¬ва, а лише за те, що вона Ваша рідна дитина.  
— Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтесь її справами і проблемами. 
— Надавайте дитині самостійності в діях і, прийнятті рішень. 
— Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом із нею. — Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатися Вами. 
— Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці. — Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя.
 — Ви — перший друг і порадник дитини.

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ 


ПРАВИЛО ПЕРШЕ 
Ніколи не беріться за виховання  у поганому настрої.        
Виховання дітей — це одне з найпрекрасніших занять людини і його, безперечно, повинні супроводжувати хороший настрій, спокій, схильність до спілкування.
Щоб переконатися у цьому, ви самі повинні дати відповідь наряд запитань: де вам краще - в компанії друзів, прихильних до вас, чи в компанії певних суб'єктів, де кожен займається своєю справою? Чи подобається вам, коли на вас кричать, чи ви надаєте  перевагу нормальному тону розмори? Звичайно, будь-яка людина на ці питання дасть однозначну відповідь. Але, на жаль, чомусь не всі батьки пам'ятають ці прості істини в щоденнному спілкуванні з дітьми.
                                             ПРАВИЛО ДРУГЕ
  Ясно визначте, чого ви хочете від дитини (і поясніть їй це) а також дізнайтеся, що вона сама думає з цього приводу. 
Діти  не народжуються «готовими людьми. І якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, сміливими, веселими сильними, мужніми і т.д.  виховайте їх такими. При цьому деякі батьки чітко не уявляють собі, чого вони хочуть від дітей; вони лише знають, що в дітях їх дещо «не влаштовує». Головне — переконати дитину в тому, що ваша виховна мета це її мета. Але мета може бути досягнута й іншим шляхом, не так, як ви пропонуєте. Діти живуть своїм життям, а не просто життям батьків.

ПРАВИЛО ТРЕТЄ
 Надавайте дитині самостійність.
Виховуйте, але не контролюйте кожен крок. Люди не люблять, коли хтось нав’язує готові рішення, контролює вчинки. Діти – це ті ж люди, і ніщо людське їм не чуже. Але діти – люди не досвідчені. І хоча вони хочуть, як правило, до всього дійти самі, зробити це вони зможуть лише з допомогою дорослого, але з допомогою тактовною. І це повинна бути лише допомога, а не підміна дій дитини діями дорослого.

ПРАВИЛО ЧЕТВЕРТЕ
 Не підказуйте готового рішення, а підказуйте можливі шляхи до нього і час від часу розбирайте з дитиною його правильні й хибні кроки до шляху мети.
При цьому важливе емоційне стимулювання: не тільки позитивний фон, але й негайне реагування на кожне досягнення дитини.

ПРАВИЛО П’ЯТЕ
 Не пропустіть того часу, коли досягнуто першого успіху. Ніколи не чекайте особливого випадку хвалити дитину за кожний вдалий крок. Дуже важливо хвалити не взагалі, а конкретно. Не «ти у мене молодець», а обов’язково «ти вчинив добре, тому що…», ще дайте відчути свій настрій – у даному випадку радість успіху дитини.

ПРАВИЛО ШОСТЕ
 Якщо ж дитина робить певний неправильний крок, здійснює помилку, то необхідно зробити своєчасно їй зауваження. Відразу дати оцінку вчинку і зробити паузу — дати усвідомити почуте. Будь-яке зауваження потрібно робити відразу після помилки.

ПРАВИЛО СЬОМЕ
  Оцінювати вчинок, а не особистість! На жаль, якраз в цьому пункті закладена найпоширеніша. і груба. батьківська помилка. «Ти — поганий (оцінка особистості) звучить замість більш вдалого, у цій
ситуації «ти, вчинив погано» (оцінка вчинку). І необхідно
конкретно пояснити, в чому, власне, помилка, чому в
даному випадку дитина вчинила неправильно. Оскільки
критикується конкретна помилка, а не особистість, то у
дитини нема потреби захищатися, не виникає страху
побоювання бути покараним. 3 того суворого, навіть жорстокого, але спокійного аналізу вчинку випливає віра в справедливість вихователя, в його послідовність і не зникає віра у свої сили.

                               ПРАВИЛО ВОСЬМЕ                                                    
Після зауваження обов'язково доторкніться до дитини і тим самим дайте відчути, що співчуваєте її помилці, вірите в неї, що ви хорошої думки про неї, не дивлячись на помилки.                                              
 Сутність людини і її вчинки — не одне і те ж. І потрібно вести себе відповідно: нема нічого гіршого, коли батько або мати ображаються на своїх дітей.
 Не піддавайтеся хибній думці, згідно з якщо діти поділяються на талановитих, хороших і поганих. Кожна дитина  може досягти достатньо багато. Але для цього вона повинна бачити кінцеву мету.

ПРАВИЛО ДЕВ’ЯТЕ 
Виховання повинно бути поетапним.
Якщо ви приведете високу, молоду людину в сектор для стрибків у висоту, вкажете їй на планку з відміткою світового рекорду і скажете — стрибай! — то нічого з цього не вийде. Планку потрібно піднімати поступово. Так само поступово, рухаючись від першої висоти до наступної, штурмує свої планки людського росту дитина. Завдання вихователя — своєчасно і точно піднімати планку, керуючись системою перспективної мети дитини.

ПРАВИЛО ДЕСЯТЕ
 Виховання повинно бути жорстким, але добрим.       
У цьому і полягає суть своєчасності вихователя. Непотрібно мучитися хибним вибором — який спосіб виховання кращий: жорстокість або доброта» авторитарність або лібералізм —- і те, й інше рівно віддалене від суті ефективного сучасного виховання дітей у сім'ї. Все добре у свій час, і потрібно вміти застосувати різні методи у відповідності з конкретною ситуацією. Тоді й виховання буде своєчасним.
Звичайно, можна ще багато називати правил виховання. Але найголовніше — щоб і батько, і мати у вихованні дітей, виступали в єдності.       
В.О Сухомлинський у книзі «Сто порад учителеві» писав: «Ми повинні турбуватися, щоб у матері й батька було єдине уявлення про те, кого вони разом зі школою виховують, а звідси і про єдність їхніх вимог, передусім -  до самих себе. Прийти до того, щоб батько і мати, як вихователі, виступали в єдності — це означає навчити мудрості материнської і батьківської любові, гармонії доброти і суворості, ласки і вимогливості. З великим тактом, не доторкаючись до особистого, часто болісного, ми прагнемо запобігти помилкам батьків у цій найтоншій сфері духовного життя. Там, де немає мудрості батьківської педа­гогіки, любов матері й батька калічать дітей».





Немає коментарів:

Дописати коментар